Psalms 134

До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились. 1А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді. 2Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють! 3„Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“